поклякати
ПОКЛЯКАТИ, аємо, аєте, ають, док., зах. Стати, впасти на коліна (про всіх або багатьох). Не було кому тих дітей заходити, то вони припадуть до корови, пососуть її, поклякають коло матері та й плачуть (Фр., XIII, 1954, 426); Почав [Василь] проказувати молитву, всі познімали капелюхи, поклякали в сніг і почали з одної душі слати до неба щирі звуки молитви (Круш., Буденний хліб.., 1960, 337).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклякаю | поклякаємо |
2 особа | поклякаєте | поклякаєте |
3 особа | поклякає | поклякають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поклякав | поклякали |
Жіночий рід | поклякала | |
Середній рід | поклякало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поклякаймо | |
2 особа | поклякай | поклякайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поклякавши |