покомизитися
ПОКОМИЗИТИСЯ, ижуся, изишся, док., розм. Комизитися якийсь час. [2-й чоловік:] А де їх [грошей] у врага роздобути? Покомизишся трохи, посперечаєшся та знов до нього ж [Бичка] з поклоном! (Кроп., І, 1958, 478); Рядчики, що, наймаючи людей,.. любили покомизитись, показати свою зверхність.., на цей раз прийняли усіх заробітчан (Панч, Синів.., 1959, 17).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покомижуся | покомизимося |
2 особа | покомизишся | покомизитеся |
3 особа | покомизиться | покомизяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покомизився | покомизилися |
Жіночий рід | покомизилася | |
Середній рід | покомизилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покомизімося | |
2 особа | покомизися | покомизіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покомизившись |