покрівець
ПОКРІВЕЦЬ, вця, ч., рідко. 1. Кришка для накривання бджолиних вуликів. Покрівці на вулики ладнаю (Сл. Гр.); // перен. Накривка для чого-небудь. Паляниця була накрита плетеним покрівцем.
2. заст. Те саме, що покривало 1. - У вас вже дуже старі покрівці на аналоях, котрі стоять перед чудовим образом богородиці (Н.-Лев., III, 1956, 369); - Підеш у стодолу спати. Ляжеш на сіно. - І витягла тут же з ліжка подушку, покрівець, дала і простирадло (Томч., Жменяки, 1964, 115).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | покрівець | покрівці |
Родовий | покрівця | покрівців |
Давальний | покрівцеві, покрівцю | покрівцям |
Знахідний | покрівець | покрівці |
Орудний | покрівцем | покрівцями |
Місцевий | на/у покрівці | на/у покрівцях |
Кличний | покрівцю | покрівці |