покурювати
ПОКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Збан., Ліс. красуня, 1955, 55); Покурюючи, без діла сидять на ослоні, по лутках чоловіка з п'ять (Головко, І, 1957, 298).
Покурювати люльку (кальян і т. ін. ) - тягти дим із люльки, кальяну і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Юнаяков сидить [у сідлі] рівно, як у м'якому кріслі, і покурює люльку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 241); Покурюючи люльку,.. отаман ішов та й ішов, і пана обозного криків не чув-таки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28); Покурювати тютюн (самосад і т. ін. ) - час від часу вживати для куріння тютюн, самосад і т. ін. - Гарний тютюнець покурює, вражий син (Вас., І, 1959, 349).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покурюю | покурюємо |
2 особа | покурюєш | покурюєте |
3 особа | покурює | покурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покурюватиму | покурюватимемо |
2 особа | покурюватимеш | покурюватимете |
3 особа | покурюватиме | покурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покурював | покурювали |
Жіночий рід | покурювала | |
Середній рід | покурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покурюймо | |
2 особа | покурюй | покурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | покурюючи | |
Минулий час | покурювавши |