покусати
ПОКУСАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Укусити багатьох, у багатьох місцях; скусати (все або багато чого-небудь). Вже й сама [мати] злякалася, почувши про собак, і стала кругом оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де... (Кв.-Осн., II, 1956, 437); Бджоли покусали їй [Оришці] і вид, і руки, і литки (Н.-Лев., IV, 1956, 198).
2. Захопивши зубами, стиснути, прикусити кілька разів. Вона в одну мить пригладила обома долонями щоки і разом з тим покусала свої сині губи (Н.-Лев., II, 1956, 119); Коли Каргат і Ганна Іванівна розлучились, він [Частій] замислено покусав собі палець, думаючи приблизно так, як за хвилину до того думав Васюта (Шовк., Інженери, 1956, 262).
3. Розкусити все або багато чого-небудь. За ваш, мамо, подарунок спасибі вам, - дякував Іван. - Горіхи ми покусали колективно (Качура, Вибр., 1953, 350).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покусаю | покусаємо |
2 особа | покусаєш | покусаєте |
3 особа | покусає | покусають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | покусав | покусали |
Жіночий рід | покусала | |
Середній рід | покусало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | покусаймо | |
2 особа | покусай | покусайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | покусавши |