полиняти
ПОЛИНЯТИ, яю, яєш, док. 1. тільки 3 ос. Втратити попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти, поблякнути. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Н.-Лев., III, 1956, 370); Обступили [дівчата] і милувалися з хустки.. - Дуже гарна. Аби не полиняла тільки (Головко, І, 1957, 108); * Образно. Полиняли мої яскраві спогади, як давній, залежалий, цвілий крам (Вас., II, 1959, 31).
2. перен. Втратити свіжість; збліднути, змарніти. Полиняло моє личко, Як квіт у морозі (Пісні та романси.., II, 1956, 33).
3. тільки 3 ос. Те саме, що вилиняти 2. Сірий заєць, полинявши і вкрившись новою шерстю, котра його гріла й допомагала бути непомітним, - знову став подобатися собі (Гуц., З горіха.., 1967, 192).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полиняю | полиняємо |
2 особа | полиняєш | полиняєте |
3 особа | полиняє | полиняють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полиняв | полиняли |
Жіночий рід | полиняла | |
Середній рід | полиняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полиняймо | |
2 особа | полиняй | полиняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полинявши |