полом'я
ПОЛОМ'Я, я, с., рідко. Те саме, що полум'я. Він [вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полом'я кудлатий хвіст обтрусить (Греб., І, 1957, 71); У полом' ї, повішані На кроквах, чорніють Панські трупи. Горять крокви І падають з ними (Шевч., І, 1963, 119); * У порівн. Тільки б про нього що сказати, то й замовчить, задумається [Оксана] і так якраз як полом'я.. зачервоніється (Кв.-Осн., II, 1956, 431).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полом'я | |
Родовий | полом'я | |
Давальний | полом'ю | |
Знахідний | полом'я | |
Орудний | полом'ям | |
Місцевий | на/у полом'ї | |
Кличний | полом'я |