полоненик
ПОЛОНЕНИК, а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (Коцюб., III, 1956, 50); Великі монголо-татарські кочові феодали.. експлуатували феодально залежних дрібних скотарів, а також полонеників-рабів, захоплених під час воєн (Іст. УРСР, І, 1953, 99).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полоненик | полоненики |
Родовий | полоненика | полонеників |
Давальний | полоненикові, полоненику | полоненикам |
Знахідний | полоненика | полонеників |
Орудний | полонеником | полонениками |
Місцевий | на/у полоненику, полоненикові | на/у полонениках |
Кличний | полоненику | полоненики |