полонянка
ПОЛОНЯНКА, и, ж., фольк., заст. Жін. до полонянин. Крізь серпанок близького світанку біліли на конях прив'язані до сідел полонянки (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 56); Дуже цікаво описував син, як вони полонянок наших звільняли з фашистського табору (Мур., Бук. повість, 1959, 190); * Образно. Сталевари, митці, вуглекопи, муляри, теслярі, косарі у ночах полонянки-Європи засвітили проміння зорі (Уп., Вірші.., 1957, 73); * У порівн. Йому [палієві війни] муляють очі світанки, Ясний промінь, щедрота зорі, Він і сонце б, немов полонянку, Батогами б погнав в табори (Стельмах, V, 1963, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полонянка | полонянки |
Родовий | полонянки | полонянок |
Давальний | полонянці | полонянкам |
Знахідний | полонянку | полонянок |
Орудний | полонянкою | полонянками |
Місцевий | на/у полонянці | на/у полонянках |
Кличний | полонянко | полонянки |