полупити
ПОЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн. полуплять; док., перех., розм. 1. Очистити все або багато чого-небудь від шкаралупи, шкурки, лузги і т. ін. Ой засвіти, місяченьку, на нашу стодолу, Полупимо кукурудзи, підемо додому (Коломийки, 1969, 68).
@ Полупити зуби - посміятися якийсь час. Найважливішим для них було показати себе та й людей побачити. А для цього не обов'язково заходити до школи, можна й біля ганку зуби полупити (Збан., Сеспель, 1961, 373).
2. Висидіти пташенят (про птахів). Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полуплю | полупимо |
2 особа | полупиш | полупите |
3 особа | полупить | полуплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полупив | полупили |
Жіночий рід | полупила | |
Середній рід | полупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полупімо | |
2 особа | полупи | полупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | полупивши |