полюбовниця
ПОЛЮБОВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коханка 1. [Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (Кроп., III, 1959, 57); Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова.., яка нізащо не бажала стати просто полюбовницею матроса, а вимагала церковного шлюбу (Ю. Янов., Мир, 1956, 108).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полюбовниця | полюбовниці |
Родовий | полюбовниці | полюбовниць |
Давальний | полюбовниці | полюбовницям |
Знахідний | полюбовницю | полюбовниць |
Орудний | полюбовницею | полюбовницями |
Місцевий | на/у полюбовниці | на/у полюбовницях |
Кличний | полюбовнице | полюбовниці |