полюваннячко
ПОЛЮВАННЯЧКО, а, с. Пестл. до полювання. Поїхав Івась на полюваннячко, Покинув Ганнусю на горюваннячко (Укр. нар. пісні, II, 1965, 297); [Олександра Олексіївна (до гостя з посмішкою) :] Він ото тільки збирається. А за минуле літо все його полюваннячко (показує на рукопис) отам (Баш, П'єси, 1958, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полюваннячко | полюваннячка |
Родовий | полюваннячка | полюваннячок |
Давальний | полюваннячкові, полюваннячку | полюваннячкам |
Знахідний | полюваннячко | полюваннячка |
Орудний | полюваннячком | полюваннячками |
Місцевий | на/у полюваннячку | на/у полюваннячках |
Кличний | полюваннячко | полюваннячка |