полярон
ПОЛЯРОН, у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Українські вчені розробили фундаментальну теорію поляронів, яка істотно змінила електронну теорію іонних кристалів (Ком. Укр., 6, 1969, 49).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полярон | полярони |
Родовий | полярону | поляронів |
Давальний | поляронові, полярону | поляронам |
Знахідний | полярон | полярони |
Орудний | поляроном | поляронами |
Місцевий | на/у поляроні | на/у поляронах |
Кличний | поляроне | полярони |