полівінілхлорид
ПОЛІВІНІЛХЛОРИД, -у, ч. хім. Синтетичний полімер, продукт полімеризації вінілхлориду, що використовується для одержання жорсткої та м'якої пластмаси, для виготовлення труб, кранів, вентилів, хімічної апаратури, як ізоляційний матеріал тощо; поліхлорвініл.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полівінілхлорид | полівінілхлориди |
Родовий | полівінілхлориду | полівінілхлоридів |
Давальний | полівінілхлоридові, полівінілхлориду | полівінілхлоридам |
Знахідний | полівінілхлорид | полівінілхлориди |
Орудний | полівінілхлоридом | полівінілхлоридами |
Місцевий | на/у полівінілхлориді | на/у полівінілхлоридах |
Кличний | полівінілхлориде | полівінілхлориди |