помандрувати
ПОМАНДРУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Почати мандрувати. Мартинко з охотою помандрував з Богуном .. Бралися на Північ (Ле, Побратими, 1954, 7); * Образно. А вигляне сонце - то й покотиться, помандрує [туман] низинами та дібровами (Стельмах, І, 1962, 375); // Вирушити, відправитися в дорогу. Помандрував козаченько У чистеє поле. За ним іде дівчинонька: «Вернися, соколе!» (Укр.. лір. пісні, 1958, 76); Мало не половина всієї громади завтра ранком помандрує з рідного села в далеку, невідому чужину (Вас., І, 1959, 111); // розм. Піти куди-небудь на незначну відстань. А я щільніш од вітру застебнусь І ввечері до клубу помандрую (Шер., Дорога.., 1957, 8); Сахно помандрувала вздовж живоплоту, шукаючи тієї клятої хвіртки (Смолич, І, 1958, 90); * Образно. Робочий день закінчився. Папери помандрували до шухляд і сейфів (Загреб., Спека, 1961, 319).
2. Мандрувати якийсь час. - Ми тебе пошлемо.. Помандруєш трохи. Тепер взагалі багато народу мандрує (Гончар, IV, 1960, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помандрую | помандруємо |
2 особа | помандруєш | помандруєте |
3 особа | помандрує | помандрують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помандрував | помандрували |
Жіночий рід | помандрувала | |
Середній рід | помандрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помандруймо | |
2 особа | помандруй | помандруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помандрувавши |