померки
ПОМЕРКИ, ів, мн. 1. Відсутність світла, освітлення; темрява, морок. Кругом померки; світла немає (Мирний, І, 1954, 339).
2. Неповна темрява, напівморок. - Товаришу комбриг, - квапливо заговорив зв'язківець, обличчя якого важко було розгледіти в померках (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13); // Напівморок після заходу сонця; сутінки, присмерк. В вечірніх померках його кругле лице тілько чорніло (Мирний, IV, 1955, 128); Якийсь прозорий, голубий серпанок Оповиває гори і поля... І не збагнеш - чи настає світанок, Чи померки (Вирган, В розп. літа, 1959, 121).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | померки | |
Родовий | померків | |
Давальний | померкам | |
Знахідний | померки | |
Орудний | померками | |
Місцевий | на/у померках | |
Кличний | померки |