помірок
ПОМІРОК1, рку, ч., розм., заст. Те саме, що помір. Пішов по царстві помірок й пошесті (Н.-Лев., IV, 1956, 35).
ПОМІРОК2, рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок. Мене кортить купити в тебе помірок під горою (Март., Тв., 1954, 69); Степан пішов на той помірок, де була кукурудза (Круш., Буденний хліб.., 1966, 48); Бувало, відріже [Дмитро] коротко на ходу: «У кадібці посіяв. На помірках земля ще не протряхла» (Стельмах, II, 1962, 332).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | помірок | помірки |
Родовий | помірку | помірків |
Давальний | поміркові, помірку | поміркам |
Знахідний | помірок | помірки |
Орудний | помірком | помірками |
Місцевий | на/у помірку | на/у помірках |
Кличний | помірку | помірки |