попеститися
ПОПЕСТИТИСЯ, ещуся, естишся, док. Пеститися якийсь час. Воно ж Попестилось собі, погралось Та й спатоньки, мале, лягло Таки ж у неї на колінах (Шевч., II, 1963, 368); Неважна рана... Троха попеститься [чоловік] Та й встане... (Фр., XI, 1952, 263); Панотця нога вже не боліла, але він почував біль на душі через те, що не найшов у жінки віри. Забаглося старому попеститися (Март., Тв., 1954, 233).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попещуся | попестимося |
2 особа | попестишся | попеститеся |
3 особа | попеститься | попестяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попестився | попестилися |
Жіночий рід | попестилася | |
Середній рід | попестилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попестімося | |
2 особа | попестися | попестіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | попестившись |