попихкувати
ПОПИХКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Пихкати час від часу. Ось і рефулер.. Злегка попихкує рудим димом труба (Донч., II, 1956, 83); Попихкуючи прокуреною люлькою, Петру повагом іде вулицею села (Чаб., Балкан. весна, 1960, 26); Над неозорими ланами попихкують димки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 156).
2. перех., розм. Курити люльку, цигарку і т. ін., пихкаючи час від часу. Чіпка.. насвистує крізь зуби веселу пісню, попихкуючи люльку (Мирний, І, 1949, 328); [Xаритошка (подає люльку) :] А ось і люлечка ваша. Попихкуйте, дідусю! (Мам., Тв., 1962, 397).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попихкую | попихкуємо |
2 особа | попихкуєш | попихкуєте |
3 особа | попихкує | попихкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попихкуватиму | попихкуватимемо |
2 особа | попихкуватимеш | попихкуватимете |
3 особа | попихкуватиме | попихкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | попихкував | попихкували |
Жіночий рід | попихкувала | |
Середній рід | попихкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попихкуймо | |
2 особа | попихкуй | попихкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | попихкуючи | |
Минулий час | попихкувавши |