пополоскати
ПОПОЛОСКАТИ, ощу, ощеш, перех. Док. до полоскати. Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв'язувала і стала п'ястися на гору (Л. Янов., І, 1959, 289); - Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Кв.-Осн., II, 1956, 106); Приходите ви до моря, умочуєте ліву ногу й, вигукнувши - ох! - витягуєте назад.. Пополоскали, і хватить! (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 7).
@ Пополоскати в роті (зуби, горло) - випити трохи алкогольного напою. Та й де їм, вишкваркам, горілку ту круглять, Як їх батьки колись та їх діди кругляли!.. Не вспіють квартою в ротах пополоскать, - Вже й по-індичому в шинку загерготали! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184); [Денис:] Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини, щоб хоч зуби пополоскать? (Кроп., II, 1958, 431).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополощу | пополощемо |
2 особа | пополощеш | пополощете |
3 особа | пополоще | пополощуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пополоскав | пополоскали |
Жіночий рід | пополоскала | |
Середній рід | пополоскало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пополощімо | |
2 особа | пополощи | пополощіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пополоскавши |