пополоти
ПОПОЛОТИ, полю, полеш, док., перех. 1. Док. до полоти. - Ти б пополола бурячки, Галочко. А я вже й повиполювала (Барв., Опов.., 1902, 5); Вийшла мати з дітьми в поле: - Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем - пополуднуєм тоді (Тич., II, 1957, 231).
2. Полоти якийсь час. Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за «те», .. щоб попоїсти хлібця чорного з сіллю; після пополоти на городі (Григ., Вибр., 1959, 324); - Ото як пополола колись на вгороді, щось у мене у попереці тріснуло, а тепер коле та й коле, так і штрика! Ох! (Вишня, І, 1956, 429).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попололю | попололемо |
2 особа | попололеш | попололете |
3 особа | попололе | попололуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пополов | попололи |
Жіночий рід | пополола | |
Середній рід | попололо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | попололімо | |
2 особа | попололи | попололіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пополовши |