пополотнілий
ПОПОЛОТНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пополотніти. Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша. - Оточують... - тихо, але твердо сказала вона (Збан., Ліс. красуня, 1955, 22); Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Іщук, Вербівчани, 1961, 8).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пополотнілий | пополотніла | пополотніле | пополотнілі |
Родовий | пополотнілого | пополотнілої | пополотнілого | пополотнілих |
Давальний | пополотнілому | пополотнілій | пополотнілому | пополотнілим |
Знахідний | пополотнілий, пополотнілого | пополотнілу | пополотніле | пополотнілі, пополотнілих |
Орудний | пополотнілим | пополотнілою | пополотнілим | пополотнілими |
Місцевий | на/у пополотнілому, пополотнілім | на/у пополотнілій | на/у пополотнілому, пополотнілім | на/у пополотнілих |