попільний
ПОПІЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до попіл. Є підстави гадати, що і Венера тепер переживає період вулканічної активності. Доказом цього є суцільна хмарність, запорошеність атмосфери, очевидно, попільними частинками, велика кількість вуглекислого газу в атмосфері (Наука.., 7, 1961, 20).
2. Який має колір попелу. Дивився [Томаш] на вогник і іноді ледве рухав попільними губами, наче щось шепотів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 318); // Який відсвічує кольором попелу. Неосвітлена сонцем поверхня Венери випромінює світло, яке нагадує попільне світло Місяця (Наука.., 3, 1961, 22); Сизий кібець спускається низько На вузькому, як лезо, крилі. Він стривожений попільним блиском, Що опівдні стеливсь по землі (Мас., Сорок.., 1957, 324).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | попільний | попільна | попільне | попільні |
Родовий | попільного | попільної | попільного | попільних |
Давальний | попільному | попільній | попільному | попільним |
Знахідний | попільний, попільного | попільну | попільне | попільні, попільних |
Орудний | попільним | попільною | попільним | попільними |
Місцевий | на/у попільному, попільнім | на/у попільній | на/у попільному, попільнім | на/у попільних |