порипувати
ПОРИПУВАТИ, ую, уєш, недок. Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або викликати чимсь риплячі звуки. В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 279); Порипували ярма, повільно котились вози (Гончар, Таврія, 1952, 26); Зал притих, насторожився. Стало чути, як голосно і важко дихають перші ряди, порипують лави під стіною (Кучер, Трудна любов, 1960, 462); Маруся брала життя таким, яким воно їй давалося. Любо їй було чути себе загальною пестійкою, любо збігати сніжною стежкою, порипуючи черевичками (Хотк., II, 1966, 17); * Образно. Десь за виступом кручі порипувала гармонія (Добр., Ол. солдатики, 1961, 107).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порипую | порипуємо |
2 особа | порипуєш | порипуєте |
3 особа | порипує | порипують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порипуватиму | порипуватимемо |
2 особа | порипуватимеш | порипуватимете |
3 особа | порипуватиме | порипуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порипував | порипували |
Жіночий рід | порипувала | |
Середній рід | порипувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порипуймо | |
2 особа | порипуй | порипуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | порипуючи | |
Минулий час | порипувавши |