порозчиняний
ПОРОЗЧИНЯНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиняти 1. Усі двері її [церкви] порозчиняні, народу усередині трудно просунутись (Мирний, IV, 1955, 141); Воротар безпорадно озирнувся на порозчиняні двері кузень, звідки нісся робочий клякіт сотні пар молотів (Ле, Наливайко, 1957, 111).
ПОРОЗЧИНЯНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порозчиняти2.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | порозчиняний | порозчиняна | порозчиняне | порозчиняні |
Родовий | порозчиняного | порозчиняної | порозчиняного | порозчиняних |
Давальний | порозчиняному | порозчиняній | порозчиняному | порозчиняним |
Знахідний | порозчиняний, порозчиняного | порозчиняну | порозчиняне | порозчиняні, порозчиняних |
Орудний | порозчиняним | порозчиняною | порозчиняним | порозчиняними |
Місцевий | на/у порозчиняному, порозчинянім | на/у порозчиняній | на/у порозчиняному, порозчинянім | на/у порозчиняних |