порудіти
ПОРУДІТИ, іє, док. Стати рудим або рудішим; набути рудуватого кольору або відтінку. Минулося літо, Пропала краса: Степи поруділи, Порідли ліса [ліси] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 284); Тихо шелестить гострим листям висока кукурудза.. Незабаром уже й ламати треба для силосу, бо коли кіски порудіють, буде пізно (Руд., Остання шабля, 1959, 472); По стінах - плакати, стінгазети, договори на змагання. Деякі вже поруділи (Ткач, Арена, 1960, 206); // Утратити яскравість первісного кольору, набувши рудуватого відтінку (перев. про одяг); полиняти, вицвісти. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли, а на спині зовсім поруділи (Н.-Лев., III, 1956, 370); Матроси досі в глибині Стоять на вахті довгі дні, Стоять - на вічний час. І навіть прапор на кормі Іще жаріє у пітьмі - Не порудів, не згас! (Нагн., Пісня.., 1949, 59).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порудію | порудіємо |
2 особа | порудієш | порудієте |
3 особа | порудіє | порудіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порудів | поруділи |
Жіночий рід | поруділа | |
Середній рід | поруділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порудіймо | |
2 особа | порудій | порудійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порудівши |