посвистіти
ПОСВИСТІТИ, свищу, свистиш, док. Свистіти, видавати свист якийсь час. Таки що вздрить [маляр], так з нього патрет [портрет] і вчеше; хоч би тобі відро або свиня, таки живісінько воно й є; тільки посвистиш та й годі! (Кв.-Осн., II, 1956, 5); Гнат порипів шкірянкою, посвистів, похвоськав себе нагайкою по халявах і, бачачи, що Оксен з ним говорити не хоче, вийшов надвір (Тют., Вир, 1964, 33); // Якийсь час утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. Він подав Яшкові сопілку, і той пильно почав оглядати її. Узяв у рот і посвистів трохи (Головко, І, 1957, 130).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвищу | посвистимо |
2 особа | посвистиш | посвистите |
3 особа | посвистить | посвистять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посвистів | посвистіли |
Жіночий рід | посвистіла | |
Середній рід | посвистіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посвистімо | |
2 особа | посвисти | посвистіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посвистівши |