посвоячення
ПОСВОЯЧЕННЯ, я, с. , розм. Дія за знач. посвоячити і посвоячитися. Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: «Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду..» (Козл., Ю. Крук, 1957, 405).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посвоячення | посвоячення |
Родовий | посвоячення | посвоячень |
Давальний | посвояченню | посвояченням |
Знахідний | посвоячення | посвоячення |
Орудний | посвояченням | посвояченнями |
Місцевий | на/у посвояченні | на/у посвояченнях |
Кличний | посвоячення | посвоячення |