посвіжілий
ПОСВІЖІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвіжіти. «Весна», з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (Гончар, III, 1959, 394); Мержинський сміявся. Він був у доброму настрої, посвіжілий - південь повернув йому сили і бадьорість (М. Ол., Леся, 1960, 208); Катерина йшла просто на неї.. І обличчя в неї було посвіжіле, відмолоділе (Коз., Листи.., 1967, 256); Гарний хлопець! Лоб високий, батьківський, брови смоляно-чорні, енергійного прочерку; обличчя продовгасте, чисте, з посвіжілим рум'янцем (Вол., Місячне срібло, 1961, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посвіжілий | посвіжіла | посвіжіле | посвіжілі |
Родовий | посвіжілого | посвіжілої | посвіжілого | посвіжілих |
Давальний | посвіжілому | посвіжілій | посвіжілому | посвіжілим |
Знахідний | посвіжілий, посвіжілого | посвіжілу | посвіжіле | посвіжілі, посвіжілих |
Орудний | посвіжілим | посвіжілою | посвіжілим | посвіжілими |
Місцевий | на/у посвіжілому, посвіжілім | на/у посвіжілій | на/у посвіжілому, посвіжілім | на/у посвіжілих |