поскладати
ПОСКЛАДАТИ, аю, аєш і розм., рідко ПОСКЛАДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Скласти в одне місце, в певному порядку все або багато чогось. Вона.. поперекладала і поскладала симетрично ноти на столику (Н.-Лев., IV, 1956, 108); Зняв [Пархім] свиту, розіслав, поскладував свій товар (Кв.-Осн., II, 1956, 477); На полі Антін вже повирубував, з корінням повикорчовував кущі ялівнику, позносив його і поскладав на купу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39); // у що, на що та ін. Покласти, помістити куди-небудь усе або багато чогось. Недовго їй збиратись: поскладала у торбинку, що було, почепила на спину, паличку в руки, пішла (Кв.-Осн., II, 1956, 281); Він мовчки повиносив з комори мішки, поскладав на віз, поки Соломія запрягала воли (Н.-Лев., VI, 1966, 386); Під стіну Антон поскладав дерево, щоб воно не мокло на дощі (Чорн., Потік.., 1956, 9).
Поскладати в копи (копиці, полукіпки і т. ін. ) що - те саме, що Скласти в копи (все або багато чогось) (див. складати). Він почав ходити за нею слідком. Де Настя - там і Гнат. Жнуть на лану пшеницю - він поносить та поскладає в полукіпки її снопи (Коцюб., І, 1955, 23); Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать, То часу марно, щоб, мовляв, не зваковать [звакувати], Скошу і свій горох, в копиці поскладаю (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62); А липень виклепає коси І поскладає в копи жито (Стельмах, V, 1963, 225).
2. Згорнути все або багато чого-небудь. Розгорнула [Хима] і знов поскладала шмаття та одежу, що придбала собі на смерть... (Коцюб., І, 1955, 88); [Голос з-за дверей:] Дощ не перестав? [Жура:] Ще ні, але вщухає... Дехто вже поскладав парасолі (Коч., II, 1956, 509); // Схрестити руки (про всіх або багатьох). Батькуватись жінкам дуже зручно: вийдуть одна насупроти другої, стануть на різних берегах і, гарненько поскладавши на грудях руки, починають: «Чого це ти, Мотре, мою курку на Залужжі припинаєш? Хіба вона твоя, чи що?» (Тют., Вир, 1964, 5).
Поскладати руки - те саме, що Скласти руки (про всіх або багатьох) (див. рука); Сидіти, руки поскладавши - те саме, що Сидіти, склавши руки (про всіх або багатьох) (див. рука). Сиділи [праведники], руки поскладавши, Для них все празники були; Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили (Котл., І, 1952, 149).
3. Сполучаючи, з'єднуючи окремі частини, зробити, скомпонувати багато чого-небудь.
4. перен. Написати літературні або музичні твори, створити (вірші, пісні і т. ін.). А що пісень на неї поскладали, так усюди вони пройшли: усе то про Галочку Таранцівну (Кв.-Осн., II, 1956, 316); Козаки не дуже вдавались у любощі; знали сю неміч найбільш дівчата да молодиці; вони-то поскладали й оті пісні, оті ніжнії розмови козака з дівчиною або милого з милою, що слухаєш і не наслухаєшся (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскладаю | поскладаємо |
2 особа | поскладаєш | поскладаєте |
3 особа | поскладає | поскладають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поскладав | поскладали |
Жіночий рід | поскладала | |
Середній рід | поскладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскладаймо | |
2 особа | поскладай | поскладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскладавши |