поскочити
ПОСКОЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Підскочити. Як коза поскочила (Номис, 1864, № 7707); В тій хвилі панна відчинила дверці фаетона, вискочила з нього і проворно, мов білиця, поскочила до мостового поруччя (Фр., III, 1950, 162); Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця (П. Куліш, Вибр., 1969, 248).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскочу | поскочимо |
2 особа | поскочиш | поскочите |
3 особа | поскочить | поскочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поскочив | поскочили |
Жіночий рід | поскочила | |
Середній рід | поскочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскочімо | |
2 особа | поскочи | поскочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскочивши |