поскрипіти
ПОСКРИПІТИ, плю, пиш; мн. поскриплять; док. 1. Скрипіти якийсь час. Сніг непокірно рипить білим беззубим ротом, але, притиснений тисячами людських ніг, кориться своїй долі й, поскрипівши якийсь час, змовкає (Епік, Тв., 1958, 417); Шумлять, шумлять тисянські верболози, - То поскриплять, то тінню коливнуть, Мов сіном навантажені обози, Що поруч з річкою тримають путь (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 25); // Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого-небудь. Вона вже не раз отак відвідувала тата, який тільки перед ранком засипав [на горищі], змучений ядухою. Впевнено поскрипіла по щаблях і завмерла, намагаючись вловити хрипкий подих (Речм., Весн. грози, 1961, 9).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскриплю | поскрипимо |
2 особа | поскрипиш | поскрипите |
3 особа | поскрипить | поскриплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поскрипів | поскрипіли |
Жіночий рід | поскрипіла | |
Середній рід | поскрипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскрипімо | |
2 особа | поскрипи | поскрипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскрипівши |