поскучати
ПОСКУЧАТИ, аю, аєш, док. 1. Скучати якийсь час. - Трошки ваші синки поскучають - без того не можна в світі (Вовчок, І, 1955, 277); Я знаю, що осінній сезон прийшлось би поскучать [в Алупці], бо вже я жила б сама, але.. се було б добре для мого здоров'я (Л. Укр., V, 1956, 192).
2. Скучити за ким-, чим-небудь (про всіх або багатьох). Ставало ясно, що всі оці робітники й відповідальні щиро поскучали за начальницькою посмішкою, наказами, протестами (Ле, Міжгір'я, 1953, 269); Спитав командир весело: - Ну, а за Калинівкою, хлопці, поскучали вже? (Головко, І, 1957, 381).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскучаю | поскучаємо |
2 особа | поскучаєш | поскучаєте |
3 особа | поскучає | поскучають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поскучав | поскучали |
Жіночий рід | поскучала | |
Середній рід | поскучало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поскучаймо | |
2 особа | поскучай | поскучайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поскучавши |