посміти
ПОСМІТИ, ію, ієш, док. Насмілитися, наважитися зробити або сказати що-небудь. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє (Чуб., V, 1874, 151); Коли хто багатий, то хоч що роби, хоч догори ногами середу [серед] дня по вулиці піди, - ніхто його не посміє зупинити, та ще, глядячи на його, й собі робитимуть (Кв.-Осн., II, 1956, 255); [Писар:] Хіба ж вона посміє проти батькової волі піти? (Фр., IX, 1952, 75); Не посміли зачепити Тимоша гайдамаки (Довж., І, 1958, 48).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмію | посміємо |
2 особа | посмієш | посмієте |
3 особа | посміє | посміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмів | посміли |
Жіночий рід | посміла | |
Середній рід | посміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посміймо | |
2 особа | посмій | посмійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмівши |
посміт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | посміт | посміти |
Родовий | посміту | посмітів |
Давальний | посмітові, посміту | посмітам |
Знахідний | посміт | посміти |
Орудний | посмітом | посмітами |
Місцевий | на/у посміті | на/у посмітах |
Кличний | посміте | посміти |
посмітити
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмічу | посмітимо |
2 особа | посмітиш | посмітите |
3 особа | посмітить | посмітять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посмітив | посмітили |
Жіночий рід | посмітила | |
Середній рід | посмітило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посмітімо | |
2 особа | посміти | посмітіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посмітивши |