пособитися
ПОСОБИТИСЯ: @ Не пособиться, перев. безос., кому, розм. - не допоможе. Хоч плач, хоч пробач, - не пособиться (Сл. Гр.); [Улька:] Та що, як я співатиму? Що ж мені пособиться? Хоч яка буде жалісна пісня, то хто ж її почує? Ніхто й не почує (Мик., І, 1957, 328); - Нічого їм не пособиться. Хай хоч вовками виють, минулого не повернуть (Стельмах, II, 1962, 176).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пособлюся | пособимося |
2 особа | пособишся | пособитеся |
3 особа | пособиться | пособляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пособився | пособилися |
Жіночий рід | пособилася | |
Середній рід | пособилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пособімося | |
2 особа | пособися | пособіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пособившись |