пособляти
ПОСОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОСОБИТИ, соблю, собиш; мн. пособлять; док., розм. Те саме, що допомагати. Батько розсердився, став їй доводити, що вона повинна пособляти сім'ї, бо та сім'я годувала її малесенькою (Л. Янов., І, 1959, 139); - Чуєш, Омеляне, не перший рік ми знаємо один одного. Не перший! Бувало, що ти мені пособляв, бувало, і я тобі рятунок приносив, бо одна погибель нам не триматися купи (Стельмах, І, 1962, 115); - Гаїнко! Поможи мені в хату... не хочу я тут... - Вона пособила йому встати, ввійти в хату, дійти до ліжка (Гр., II, 1963, 489); Бажаючи вшанувати пам'ять поета так, як він того заробив, чернігівські українці вдаються до своїх петербурзьких земляків, просячи їх пособити в сій справі грішми (Коцюб., III, 1955, 202); Дівчата дружні були - дарма що шкоди всім нароблено, обіцяли пособить Орині (Горд., Чужу ниву.., 1956, 37); Васюта їздив раз у Чорновус, привіз ще ліків, та вони щось мало пособляли [хворому] (Гр., II, 1963, 486); // безос. - Поговорити з дівкою поговорю. Ну, а не пособить, силувати не буду, бо не присилую (Стельмах, І, 1962, 548).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пособляю | пособляємо |
2 особа | пособляєш | пособляєте |
3 особа | пособляє | пособляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пособлятиму | пособлятимемо |
2 особа | пособлятимеш | пособлятимете |
3 особа | пособлятиме | пособлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пособляв | пособляли |
Жіночий рід | пособляла | |
Середній рід | пособляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пособляймо | |
2 особа | пособляй | пособляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пособляючи | |
Минулий час | пособлявши |