поспитати
ПОСПИТАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. кого, в кого і без додатка. Те саме, що спитати. Надвечір, закінчивши роботу, Тихович поспитав цигана, чи не нанявся б він вартувати вночі виноградник (Коцюб., І, 1955, 210); - Що воно за люди? - поспитала Христя в Кирила, одійшовши з гони від хутора (Мирний, III, 1954, 74); // Попросити дозволу зробити що-небудь. Тут саме підійшов до нас чоловік якийсь у брилі, поспитав старшини і теж сів коло нас (Тесл., Вибр.., 1950, 23).
Поспитати дорогу - запитати, як потрапити куди-небудь, попросити показати дорогу кудись.
2. заст., рідко. Скуштувати. А ви поспитайте борщу: по-моєму наче дуже кислий (Сл. Гр.); // перен. Зазнати. Поспитав вже я і пня, і колоди (Номис, 1864, № 1765); Поспитавши горя, чи не пошанується (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспитаю | поспитаємо |
2 особа | поспитаєш | поспитаєте |
3 особа | поспитає | поспитають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поспитав | поспитали |
Жіночий рід | поспитала | |
Середній рід | поспитало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспитаймо | |
2 особа | поспитай | поспитайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поспитавши |