поставник
ПОСТАВНИК, а, ч. 1. церк. Великий церковний свічник; ставник. Двір [панський] палав. Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки на поставниках в церкві (Ірчан, II, 1958, 90).
2. заст. Велика свіча. Над о. Гервасієм вже правило аж чотири попи, всі в чорних ризах; в головах йому поставник горів (Свидн., Люборацькі, 1955, 77); Отець його підійшов напотемки к одній зовсім чорній стіні і засвітив дві грубії, давнії свічі, звані поставниками (Фр., VIII, 1952, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поставник | поставники |
Родовий | поставника | поставників |
Давальний | поставникові, поставнику | поставникам |
Знахідний | поставник | поставники |
Орудний | поставником | поставниками |
Місцевий | на/у поставнику | на/у поставниках |
Кличний | поставнику | поставники |