постовий
ПОСТОВИЙ1, а, е. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (Донч., V, 1957, 9); // Який стоїть на посту, на варті. Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (Рад. Укр., 9.XII 1960, 3); // у знач. ім. постовий, вого, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті. Постовий неквапливо крокував по мосту, вдивляючись у гладінь ріки (Веч. Київ, 5.I 1960, 3).
ПОСТОВИЙ2, а, е, церк. Прикм. до піст. Зліз він лише місяць тому, в такий же надвечірній час, коли рідко і тоскно дзвонив постовий дзвін (Тулуб, Людолови, II, 1957, 318).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | постовий | постова | постове | постові |
Родовий | постового | постової | постового | постових |
Давальний | постовому | постовій | постовому | постовим |
Знахідний | постовий, постового | постову | постове | постові, постових |
Орудний | постовим | постовою | постовим | постовими |
Місцевий | на/у постовому, постовім | на/у постовій | на/у постовому, постовім | на/у постових |