постраждалий
ПОСТРАЖДАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до постраждати.
2. у знач. ім. постраждалий, лого, ч. Той, хто постраждав. - Дайте мені, як постраждалому, тільки панську землю - Це ти постраждав? - обурився Бондар (Стельмах, II, 1962, 22).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | постраждалий | постраждала | постраждале | постраждалі |
Родовий | постраждалого | постраждалої | постраждалого | постраждалих |
Давальний | постраждалому | постраждалій | постраждалому | постраждалим |
Знахідний | постраждалий, постраждалого | постраждалу | постраждале | постраждалі, постраждалих |
Орудний | постраждалим | постраждалою | постраждалим | постраждалими |
Місцевий | на/у постраждалому, постраждалім | на/у постраждалій | на/у постраждалому, постраждалім | на/у постраждалих |