постриг
ПОСТРИГ, у, ч. Церковний обряд посвячення в ченці (черниці), що супроводжується постриганням волосся. Вона уявляла собі, як вона стане черничкою, як вона в останній раз попрощається з матір'ю і піде під постриг, як на неї надінуть клобук... (Н.-Лев., IV, 1956, 184); - Ох, яка була хороша [дівчина], Та як надівала Перед постригом на личко Чорне запинало! (Щог., Поезії, 1958, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | постриг | постриги |
Родовий | постригу | постригів |
Давальний | постригові, постригу | постригам |
Знахідний | постриг | постриги |
Орудний | постригом | постригами |
Місцевий | на/у постригу | на/у постригах |
Кличний | постригу | постриги |
пострига
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пострига | постриги |
Родовий | постриги | постриг |
Давальний | постризі | постригам |
Знахідний | постригу | постриг |
Орудний | постригою | постригами |
Місцевий | на/у постризі | на/у постригах |
Кличний | постриго | постриги |
постригти
ПОСТРИГТИ 1 див. постригати.
ПОСТРИГТИ2, иже, док., у сполуч. із сл. вуха, вушка. Стригти вухами якийсь час (про деяких тварин). Прибіжить іноді з гущавини зайчик,.. приженеться сполохана серна й постриже вушками на поляні (Козл., Мандрівники, 1946, 3); Коли ж прийшла та пора, що худоба відчуває потребу йти додому, сіромастий, постригши вухами, оглянувся й пішов собі знайомим шляхом на Вербівку (Іщук, Вербівчани, 1961, 161).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пострижу | пострижемо |
2 особа | пострижеш | пострижете |
3 особа | постриже | пострижуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постриг | постригли |
Жіночий рід | постригла | |
Середній рід | постригло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пострижімо | |
2 особа | пострижи | пострижіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постригши |