постукотіти
ПОСТУКОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до постукати. Як стихло трохи, Соня раптом постукотіла олівцем по столу (Головко, І, 1957, 156); Не встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (Хижняк, Тамара, 1959, 71); // Піти, поїхати із стукотом, викликаючи стукіт. - Добрий вечір, - відказала [дівчина] приємним співучим голосом і швидко постукотіла каблучками по коридору (Збан., Малин. дзвін, 1958, 16).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постукочу | постукотимо |
2 особа | постукотиш | постукотите |
3 особа | постукотить | постукотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | постукотів | постукотіли |
Жіночий рід | постукотіла | |
Середній рід | постукотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | постукотімо | |
2 особа | постукоти | постукотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | постукотівши |