посуворішати
ПОСУВОРІШАТИ, аю, аєш. Док. до суворішати. Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Юхвід, Оля, 1959, 86); Антип враз посуворішав і так глянув на них [дітей], що всіх шістьох наче звіяло з долівки - так проворно випурхнули на лежанку, а з неї - на піч (Логв., Літа.., 1960, 9); // Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя). Насторожились бійці біля гармат у вишняку: раніше стрілянини цієї не чути було. Посуворішали обличчя (Головко, І, 1957, 287).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посуворішаю | посуворішаємо |
2 особа | посуворішаєш | посуворішаєте |
3 особа | посуворішає | посуворішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посуворішав | посуворішали |
Жіночий рід | посуворішала | |
Середній рід | посуворішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посуворішаймо | |
2 особа | посуворішай | посуворішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посуворішавши |