потаїтися
ПОТАЇТИСЯ, аюся, аїшся, док. 1. в чому, з чим і без додатка. Приховати, утаїти що-небудь від інших. [Xрапко:] Простіть мене, добрі люди! Розв'яжіть мене, я сам піду до слідователя [слідчого] і все йому розкажу, ні в чім не потаюся (Мирний, V, 1955, 206); - Він чоловік щирий, одкритий, лепетливий і не потаїться з думками, може, прохопиться (Н.-Лев., IV, 1956, 128).
Не потаюсь, перев. у знач. вставн. сл. - скажу одверто, признаюсь по щирості, не криючись. - І не потаюся перед вами, хлопці: хотілося ляснути шапкою об мостину та й налаяти свою бурлацьку долю собачою (Вас., І, 1959, 250).
2. Залишитися непоміченим, невиявленим, прихованим; заховатися від когось. Соломія складала на прилавку перемиті миски та полумиски, а сльоза за сльозою текла по її щоках і капала краплями на її позакачувані вишивані рукава. Од баби Зіньки не потаїлись і ті краплі сліз (Н.-Лев., VI, 1966, 400).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потаюся | потаїмося |
2 особа | потаїшся | потаїтеся |
3 особа | потаїться | потаяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потаївся | потаїлися |
Жіночий рід | потаїлася | |
Середній рід | потаїлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потаїтїймося | |
2 особа | потаїтїйся | потаїтїйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потаївшись |