потемнілий
ПОТЕМНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до потемніти. Кленовий мисник переливається полив'яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза - відрада старого (Стельмах, І, 1962, 238); Вода клекотіла й пінилась від куль.. Страшний був Дніпро, потемнілий від крові (Довж., І, 1958, 317); Подивилася [Ольга] на нього недобрими, аж потемнілими від образи очима (Вільде, Опов., 1954, 61); // у знач. прикм. Посеред камери.. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (Вас., І, 1959, 202); Знервоване, потемніле обличчя дівчини вразило Ліду (Собко, Шлях.., 1948, 79).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потемнілий | потемніла | потемніле | потемнілі |
Родовий | потемнілого | потемнілої | потемнілого | потемнілих |
Давальний | потемнілому | потемнілій | потемнілому | потемнілим |
Знахідний | потемнілий, потемнілого | потемнілу | потемніле | потемнілі, потемнілих |
Орудний | потемнілим | потемнілою | потемнілим | потемнілими |
Місцевий | на/у потемнілому, потемнілім | на/у потемнілій | на/у потемнілому, потемнілім | на/у потемнілих |