потоншати
ПОТОНШАТИ, аю, аєш. Док. до тоншати. То людина схудне, а дерево не потоншає (Сл. Гр.); - Заходь, почуєш, як твою землю там ділять. - Не слухай, бо сало потонша з досади (Коцюб., II, 1955, 69); [Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу? Ач, як викохався, мов обточений! (Надіва на його вузду). Постривай, потоншаєш! (Кроп., V, 1959, 21).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потоншаю | потоншаємо |
2 особа | потоншаєш | потоншаєте |
3 особа | потоншає | потоншають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потоншав | потоншали |
Жіночий рід | потоншала | |
Середній рід | потоншало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потоншаймо | |
2 особа | потоншай | потоншайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потоншавши |