потопаючий
ПОТОПАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до потопати. «Чоловіче, бійся бога, рятуй мене!» - кричав потопаючий лихий пан (Україна.., І, 1960, 30); - Щури завжди першими тікають з потопаючого корабля, - гостро, з огидою сказала вона (Собко, Срібний корабель, 1961, 202); Хто хоч раз побував на Буковині і в Закарпатті, той ніколи не забуде високих полонин і потопаючих в зелені сіл (Наука.., 11, 1963, 28); // у знач. ім. потопаючий, чого, ч.; потопаюча, чої, ж. Той (та), що потопає. Черниш, відбиваючи геть чиюсь перекинуту вибухом душогубку, виправляючи напрям свого човна, люто гукав незнайомим потопаючим, щоб хапались за нього (Гончар, III, 1959, 352); *У порівн. Наче потопаючий Стебелиночку, Зір мій вид її [дівчини] ловив На хвилиночку (Фр., XI, 1952, 31); - Мамо, треба негайно професора зі Львова.. Олена вхопилася за цю думку, як потопаючий за соломинку (Вільде, Сестри.., 1958, 95).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потопаючий | потопаюча | потопаюче | потопаючі |
Родовий | потопаючого | потопаючої | потопаючого | потопаючих |
Давальний | потопаючому | потопаючій | потопаючому | потопаючим |
Знахідний | потопаючий, потопаючого | потопаючу | потопаюче | потопаючі, потопаючих |
Орудний | потопаючим | потопаючою | потопаючим | потопаючими |
Місцевий | на/у потопаючому, потопаючім | на/у потопаючій | на/у потопаючому, потопаючім | на/у потопаючих |