поторохтіти
ПОТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, док., розм. 1. Піти, поїхати і т. ін. з торохтінням. Гашіца вчепилась за полудрабок, але Йон сильним рухом скинув її з воза й поторохтів далі... (Коцюб., І, 1955, 249); Шугнув [хлопчик] непомітно в двері і вже поторохтів дерев'яшками униз по сходах (Кучер, Дорога.., 1958, 153); Одірвавшись од станційки, поїзд поторохтів далі (Кол., На фронті.., 1959, 182).
2. Торохтіти якийсь час. Він поторохтів коробкою і дав мені одну від штанів - «бляху» [гудзик] (Мик., Кадильниця, 1959, 8).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поторохчу | поторохтимо |
2 особа | поторохтиш | поторохтите |
3 особа | поторохтить | поторохтять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поторохтів | поторохтіли |
Жіночий рід | поторохтіла | |
Середній рід | поторохтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поторохтімо | |
2 особа | поторохти | поторохтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поторохтівши |