поточити
ПОТОЧИТИ 1, точу, точиш, док., перех. 1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим.
2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). - Дайте йому молотить з тієї скирти, що затекла і миші поточили (Стор., І, 1957, 31); - І коли вже ви, діду, вгомонитеся? - озвався чийсь докірливий голос. - Пан та пан... Давно вже тих панів черва у могилі поточила (Шиян, Баланда, 1957, 140); * Образно. Бліндажі і ходи сполучень поточили село, мов шашіль (Довж., III, 1960, 392).
3. Точити (див. точити 1) якийсь час. Остап.. вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся (Коцюб., І, 1955, 344).
@ Поточити ляси (язики) - те саме, що Ляси точити (якийсь час) (див. ляси). Поговорили про оперу, згадали Давіда, віддали належне Лафонтену і трохи поточили ляси з приводу Ламартіна (Рибак, Помилка.., 1956, 28); Плетухи поточили язики і знайшли собі інші теми (Собко, Нам спокій.., 1959, 22).
ПОТОЧИТИ2, точу, точиш, док., перех. Точити (див. точити2) якийсь час.
@ Поточити кров з кого - те саме, що Пити (смоктати, ссати і т. ін. ) кров (якийсь час) (див. кров). - Ще ми мало робили, ще з нас мало сліз та крові точили... хай ще два роки поточать!.. (Мирний, II, 1954, 61).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поточу | поточимо |
2 особа | поточиш | поточите |
3 особа | поточить | поточать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поточив | поточили |
Жіночий рід | поточила | |
Середній рід | поточило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поточімо | |
2 особа | поточи | поточіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поточивши |