потривати
ПОТРИВАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Тривати якийсь час. Коли б потривала погода весь місяць, бо як згадаю торішній осінній вітер, то аж страх обіймає (Коцюб., III, 1956, 155); // безос. - Виджу, що Олена не має нічого доброго на думці, і побачите, що не потриває довго, а вона внесе нам нещастя в дім! (Коб., II, 1956, 316).
2. заст. Постривати. - Ні, Марусенько, потривай ще матері об мені говорити (Кв.-Осн., II, 1956, 50); Наш вік біжить, не скажеш: потривай, І Білочка свого діждала - Старенька і беззуба стала (Гл., Вибр., 1951, 109); - Чого ж се ти одбивсь од свого товариства? - Потривай, пане гетьмане, розкажу все по ряду; дай перше промочити гортань (П. Куліш, Вибр., 1969, 90).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потриваю | потриваємо |
2 особа | потриваєш | потриваєте |
3 особа | потриває | потривають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потривав | потривали |
Жіночий рід | потривала | |
Середній рід | потривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потриваймо | |
2 особа | потривай | потривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потривавши |